Зміст

1. Виникнення бароко. Походження терміну
2. Світогляд і філософія доби бароко
3. Розвиток науки
4. Мистецтво бароко
   4.1. Література
   4.2. Архітектура
   4.3. Скульптура
   4.4. Живопис
   4.5. Музика
5. Різновиди бароко
   5.1. Офіційне бароко
   5.2. Опозиційне бароко
6. Людина доби бароко
7. Зміни в житті суспільства

1. Виникнення бароко. Походження терміну

   Бароко – стиль і напрям в мистецтві XVII—XVIII століть, який найбільше виявив себе в архітектурі і образотворчому мистецтві. Стиль бароко сформувався в кінці XVII ст. в Італії як наслідок кризи гуманізму. Культура бароко розвинулася передовсім у католицьких країнах. 
   Походження терміну:
- від італ. barocco – химерний, вибагливий, дивний, чудернацький, схильний до надмірностей;
- від порт. perola barroca – перлина неправильної форми.

2. Світогляд і філософія доби бароко

   Бароко характеризується наростанням драматизму, навіть трагізму світосприйняття.
   Світоглядні та філософські концепції:
- «природний стан (state of nature) – анархія, війна всіх проти всіх» (Томас Гоббс);
- ідея «облагородження», впорядкування природи на началах розуму;
- ідея «сплячого Бога» – деїзм:Бог, створивши світ, не торкається справ Всесвіту.

3. Розвиток науки

   Триває бурхливий розвиток науки.
   Представники:
- Рене Декарт (основоположник аналітичної геометрії; сформулював закон збереження кількості руху);
- Ісаак Ньютон (творець класичної фізики; відкрив закон всесвітнього тяжіння та три закони класичної механіки);
- Карл Лінней (вперше запропонував наукову класифікацію рослин і тварин);
- Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (створив першу механічну лічильну машину; заклав основи двійкової системи числення; зробив вагомий внесок у логіку і філософію);
- Галілео Галілей (засновник експериментальної фізики; першим використав телескоп для спостереження за небесними тілами);
- Антоні ван Левенгук (значно вдосконалив мікроскоп; вперше в історії спостерігав мікроскопічну будову різних форм живих організмів).

4. Мистецтво бароко

   Мистецтво тяжіє до урочистості, відображує уявлення про складність, мінливість світу.
   Характерні риси: контрастність, напруженість, динамічність образів, тяжіння до величності й пишноти, до зіткнення реальності й ілюзії. Головне – вразити уяву незвичайністю, розкішшю, вплинути на почуття.

   4.1. Література

   Широко використовуються символи, метафори, театральні прийоми, графічні зображення, риторичні фігури. Розвиваються такі жанри: галантно-героїчний роман, риторична церковна проповідь, різні види сатири, метафорично насичена поезія (пастораль, сонет, рондо, мадригал).
   Представники: Франсиско де Кеведо, Педро Кальдерон де ла Барка, Луїс де Гонгора-і-Арготе (Іспанія); Жорж де Скюдері, Мадлен де Скюдері, Оноре д'Юрфе (Франція); Джон Донн (Англія); Ганс Якоб Крістофель фон Гріммельзгаузен (Німеччина); Джамбаттіста Маріно (Італія).

   4.2. Архітектура

   Архітектурі бароко притаманні просторовий розмах, текучість складних, найчастіше криволінійних форм. Характерні деталі: атлант, каріатида, маскарон.
   Стиль парадний, декоративний. Пишні, розкішні костюми гармонують із яскравими інтер’єрами (багато позолоти, ліпних прикрас, дзеркальні стіни, кришталеві люстри, багато декоровані меблі).
   Представники: Лоренцо Берніні, Франческо Борроміні, Карло Мадерна (Італія); Бартоломео Франческо Растреллі (Росія); Йоганн Крістоф Глаубіц (Річ Посполита).

   4.3. Скульптура

   Скульптура бароко тяжіє до вишуканих сюжетів, декоративності форм, динамічності композицій, передачі складних драматичних почуттів.
   Представники: Лоренцо Берніні, Стефано Мадерна, П'єтро Такка, Алессандро Альґарді (Італія); Хуан де Арфес, Естебан Іордан (Іспанія); Гендрік де Кейзер (Нідерланди).

   4.4. Живопис

   Живопис бароко відзначається декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту і ефектів освітлення, яскравістю кольорів, ускладненою пластикою, парадністю.
   Представники: Мікеланджело Мерізі да Караваджо, Гвідо Рені, Хосе де Рібера, Сальватор Роза (Італія); Ель Греко, Франсіско де Сурбаран, Дієго Веласкес, Бартоломео Естебан Мурільйо (Іспанія); Франс Галс, Рембрандт (Нідерланди); Ян Брейгель Старший, Пітер Пауль Рубенс, Якоб Йорданс, Антоніс ван Дейк (Бельгія); Адам Ельсгаймер (Німеччина).

   4.5. Музика

   Поняття «музика бароко» описує стиль європейської музики в період приблизно між 1600 та 1750 роками. З виникненням стилю бароко музика вперше продемонструвала свої можливості заглибленого і багатостороннього втілення світу душевних переживань людини. Для музики бароко характерна настанова на передачу напруги пристрастей, глибоких і палких почуттів.
   У добу бароко змінюється музична нотація, розвиваються способи гри на інструментах, відбувається розмежування жанрів та розширення їхніх меж, росте складність, виникають нові терміни. Розвиваються опера та балет, більшу роль починають відігравати в них декорації.
   Представники: Клаудіо Монтеверді, Арканджело Кореллі, Антоніо Вівальді, Доменіко Скарлатті (Італія); Георг Фрідріх Гендель, Йоганн Себастьян Бах (Німеччина).

5. Різновиди бароко

   Бароко – суперечливий і неоднозначний напрям, який втілював у різних країнах і ідеї дворянської культури часів розквіту абсолютизму, і ідею боротьби за національну єдність, відображував смаки бюргерства, ніс релігійні церковні ідеї.

   5.1. Офіційне бароко

   Офіційне бароко пов’язане з Католицькою церквою і процесом Контрреформації в Європі (своєрідна реакція на кризу ідей гуманізму, наслідок відродження Католицької церкви і феодального суспільства). На межі XVІ-XVІІ ст.. жертвами інквізиції стають деякі діячі Пізнього Відродження (Дж. Бруно, Т. Кампанелла, Г. Галілей), посилюється цензура, утверджується індекс заборонених книг. Офіційне бароко стає пануючим в усіх католицьких країнах Європи.
   Вбачаючи в мистецтві здатність впливати на світогляд, Церква сприяє поширенню бароко і поза Європою – в іспанських і португальських колоніях в Америці. Таким чином, саме культура бароко є одним з витоків латиноамериканського мистецтва (мексиканське «ультрабароко» – найбільш декоративно-пишний варіант).

   5.2. Опозиційне бароко

   Представники опозиційного бароко орієнтувалися, перш за все, на «низьку», народну культуру, прагнули створювати народні типи, відображати народні думки і почуття, життєво тлумачили релігійні образи. Ця течія була демократичною, вбирала народні риси, відіграючи особливу роль у справі уособлення європейських національних культур.
   Представники: Веласкес, Рембрандт, Галс, Рубенс. 
   Для живописців Нідерландів, наприклад,вплив італійських майстрів слугує лише зовнішнім стимулом виявлення національної самобутності.

6. Людина доби бароко

   Для бароко характерною є відмова від природності, яка асоціюється з дикістю, безцеремонністю, звірством, грубістю.
   Жінка бароко цінує блідноту шкіри, у неї неприродна, вигадлива зачіска, корсет і штучно розширена спідниця на каркасі з китового вуса. Вона на підборах.
   Ідеал чоловіка – «джентльмен»: м’який, ніжний, спокійний. Чоловіки душаться духами, носять напудрені перуки, голять вуси й бороду. Для чого груба сила, якщо можна вбивати, натискуючи на гачок мушкету.

7. Зміни в житті суспільства

   З’являються виделки і серветки. Нові розваги: картярські ігри і променад, маскаради і феєрверки, каруселі й гойдалки. Виникає поняття галантного флірту. Змінюється роль музики: із суто духовної вона перетворюється на приємну гру звуку. Релігійні сюжети в живопису співіснують із портретами, пейзажами, натюрмортами. 
   Армії вдягаються в уніформу. Велика увага приділяється «муштрі».

   Дивіться також:
Презентація «Бароко як культурна доба»
Презентація «Мистецтво доби бароко (ХVІІ століття)»
Барокко (слайд-шоу с лекцией под музыку)
Русское барокко (слайд-шоу)
Петровское барокко (слайд-шоу с лекцией под музыку)
Музика бароко (Baroque Music) (слайд-шоу з музикою)
Композитори доби бароко (My favourite Baroque Composers) (слайд-шоу з музикою)
Педро Кальдерон (телепередача)
Педро Кальдерон де ла Барка. Жизнь есть сон (аудиоспектакль на русском языке)
Завдання для контрольної роботи «Із літератури європейського бароко» (9 клас)