П’єса на сцені була вперше поставлена в Мадриді в 1635 році.

   Дійові особи:
Басиліо, король Полонії.
Сехисмундо, принц.
Астольфо, герцог Московії.
Клотальдо, старий.
Кларін, блазень.
Естрелья, інфанта.
Росаура, знатна дама.
Солдати, почет, музиканти, співаки, слуги, придворні дами.

   Місце дії

   Події відбуваються в Полонії, але, традиційно для літератури того часу, історична обстановка умовна і місцевий колорит відсутній.

   Сюжет і композиція

   Події п'єси розвиваються доволі швидко і напружено, в атмосфері певної загадковості; політичні, державницькі конфлікти поєднуються з колізіями, що виникають на ґрунті любовних стосунків та родинних непорозумінь. П'єса ділиться на три частини – дії, або, як називали їх у тодішньому іспанському театрі, хорнади, що буквально означає «данний етап» (цикл).

   Короткий зміст

   Хорнада перша

   У безлюдній гірській місцевості, неподалік від двору польського короля, заблукали Росаура, знатна дама, переодягнена у жіноче плаття, і її слуга Кларін. Наближається ніч, а навколо ні вогника. Раптом подорожні розрізняють у напівтемряві якусь вежу, з-за стін якої їм чути скарги і стогони: це проклинає свою долю закутий в ланцюги Сехисмундо. Він нарікає на те, що позбавлений волі і тих радостей буття, що дані кожному, народився на світ. Знайшовши двері вежі незамкненими, Росаура і слуга входять в башту і вступають в розмову з Сехисмундо, який вражений їх появою: за все своє життя юнак бачив тільки одну людину – свого тюремника Клотальдо. На звук їх голосів прибігає Клотальдо, який до цього заснув, і кличе стражників – вони всі в масках, що сильно вражає подорожніх. Клотальдо загрожує смертю непроханим гостям, але Сехисмундо рішуче вступається за них, погрожуючи вкоротити собі віку, якщо Клотальдо їх чіпатиме. Солдати уводять Сехисмундо, а Клотальдо вирішує, відібравши у подорожніх зброю і зав'язавши їм очі, проводити їх подалі від цього страшного місця. Але коли йому в руки потрапляє шпага Росаури, щось в ній вражає старого; Росаура пояснює, що людина, що дала їй цю шпагу (імені її вона не називає), наказала відправитися в Польщу і показати її самим знатним людям королівства, у яких вона знайде підтримку: в цьому причина появи Росаури, яку Клотадьдо, як і всі навколишні, приймає за чоловіка. 
   Залишившись один, Клотальдо згадує, як він віддав цю шпагу колись Вьоланті, сказавши, що завжди надасть допомогу тому, хто принесе її назад. Старий підозрює, що таємничий незнайомець – його син, і вирішує звернутися за порадою до короля в надії на його правий суд. За тим же звертаються до Басиліо, короля Польщі, інфанта Естрелья і принц Московії Астольфо. Басиліо доводиться їм дядьком; у нього самого немає спадкоємців, тому після його смерті престол Польщі повинен відійти одному з племінників - Естрельї, дочці його старшої сестри Клоріне, або Астольфо, сину його молодшої сестри Ресисмунди, яка вийшла заміж в далекій Московії. Обидва претендують на цю корону: Естрелья – тому, що її мати була старшою сестрою Басиліо, Астольфо – тому, що він чоловік. Крім того, Астольфо закоханий у Естрелью і пропонує їй одружитися і об'єднати обидві імперії. Естрелья небайдужа до красивого принца, але її бентежить, що на грудях він носить портрет якоїсь дами, який нікому не показує. Коли вони звертаються до Басиліо з проханням їх розсудити, він відкриває їм ретельно приховувану таємницю: у нього є син, законний спадкоємець престолу. Басиліо все життя захоплювався астрологією і перед тим, як його дружина мала народжувати, обчислив по зіркам, що синові страшна доля уготована: він принесе смерть матері і все життя буде сіяти навколо себе смерть і розбрат і навіть підніме руку на свого батька. Один з прогнозів збувся відразу ж: поява хлопчика на світ коштувала дружині Басиліо життя. Тому польський король вирішив не ставити під загрозу престол, вітчизну і своє життя й позбавив спадкоємця всіх прав, заточивши його у в'язниці, де він – Сехисмундо – і виріс під пильною охороною і спостереженням Клотальдо. Але тепер Басиліо хоче змінити долю наслідного принца: той опиниться на троні і отримає можливість правити. Якщо їм будуть керувати добрі наміри і справедливість, він залишиться на троні, а Естрелья, Астольфо і всі піддані королівства принесуть йому присягу на вірність.
   Тим часом Клотальдо приводить до короля Росауру, яка, схвильована співчуттям монарха, розповідає, що вона жінка і опинилася в Польщі, розшукуючи Астольфо, пов'язаного з нею узами любові – саме її портрет носить принц Московії на грудях. Клотальдо надає молодій жінці всіляку підтримку, і вона залишається при дворі, у свиті інфанти Естрельї під ім'ям Астрея.

   Хорнада друга

   Клотальдо за наказом Басиліо дає Сехисмундо снодійний напій, і, сонного, його перевозять у палац короля. Тут він прокидається і, усвідомивши себе владикою, починає творити безчинства, немов звір, що вирвався на волю: з усіма, включаючи короля, грубий і різкий, скидає з балкона в море слугу, що наважився йому суперечити, намагається вбити Клотальдо. Терпінню Басиліо приходить кінець, і він вирішує відправити Сехисмундо назад у в'язницю. Волю короля слуги негайно виконують, знову напоївши наслідного принца сонним напоєм.
   Сум'яття Сехисмундо, коли він прокидається в кайданах і звірячих шкурах, не піддається опису. Клотальдо пояснює йому, що все, що він бачив, було сном, як і все життя, але, каже він повчально, «і у сні / добро залишається добром». Це пояснення справляє незабутнє враження на Сехисмундо, який тепер під цим кутом зору дивиться на світ.

   Хорнада третя

   Басиліо вирішує передати свою корону Астольфо, який не припиняє домагатися руки Естрельї. Інфанта просить свою нову подругу Астрею роздобути для неї портрет, який принц Московії носить на грудях. Астольфо впізнає Росауру, і між ними відбувається розмова, в ході якої Росаура спочатку заперечує, що вона – це вона. Їй все ж вдається вирвати в Астольфо свій портрет – вона не хоче, щоб його бачила інша жінка. Її образі і болю немає межі, і вона різко дорікає Астольфо в зраді.
   Дізнавшись про рішення Басиліо віддати корону Польщі принцу Московії, народ піднімає повстання і звільняє Сехисмундо з в'язниці. Люди не хочуть бачити чужинця на престолі, а чутки про те, де ув’язнений наслідний принц, вже облетіли все королівство. Сехисмундо очолює народний бунт. Війська під його проводом перемагають прихильників Басиліо, і король вже приготувався до смерті, віддавши себе на милість Сехисмундо. Але принц змінився: він багато передумав, і благородство його натури взяло гору над жорстокістю і грубістю. Сехисмундо сам припадає до ніг Басиліо як вірний підданий і слухняний син. Сехисмундо також робить ще одне зусилля і переступає через свою любов до Росаури заради почуття, яке жінка відчуває до Астольфо. Принц Московії зауважує на різницю в їх походження, але тут у розмову вступає благородний Клотальдо: він говорить, що Росаура – його дочка, він упізнав її по шпазі, колись подарованої їм її матері. Таким чином, Росаура і Астольфо рівні за своїм положенням і між ними більше немає перешкод, і справедливість торжествує – Астольфо називає Росауру своєю дружиною. Рука Естрельї дістається Сехисмундо. З усіма Сехисмундо привітний і справедливий, пояснюючи своє перетворення тим, що боїться знову прокинутися у в'язниці і хоче користуватися щастям, немов сном.